«Якщо раніше ти показував 6 Вт/кг, ти був зіркою. Тепер ти просто грегарі»: Тривожний інсайд Воррена Баргіля про вигорання та майбутнє велоспорту

Сучасний велоспорт розвивається лякаючими темпами, і не всі гонщики в захваті від цієї трансформації. 34-річний ветеран Воррен Баргіль, який їде вже свій 12-й Тур де Франс у кар'єрі, дав неймовірно відверте та тривожне інтерв'ю французькому виданню L'Equipe про стан сучасного пелотону. Його занепокоєння досягло такого рівня, що він публічно запропонував UCI запровадити суворі вікові обмеження для допуску молоді до перегонів рівня WorldTour.

Баргіль з ностальгією згадує свою юність:

«Раніше ми тренувалися переважно для того, щоб похизуватися результатами перед друзями. Нам було весело, це була гра. Тепер усе стало маніакально структурованим, виміряним до міліметра. Мій батько, який багато років працював тренером, нещодавно перестав тренувати юніорів. В якийсь момент він просто усвідомив, що змушений вимагати від дітей надлюдських, нездорових зусиль лише заради того, щоб вони бодай встигали за сучасним рівнем. Він категорично не захотів долучатися до цієї системи».

Масштаб божевільного зростання потужності в пелотоні француз проілюстрував разючим порівнянням із власної кар'єри. У 2017 році Баргіль виграв престижний гірський етап Туру з фінішем на Коль-д'Ізоар, показавши потужність 5,9 Вт/кг. Тоді цей показник вважався одним із найвищих у світі, і Баргіль завершив той Тур у топ-10 загального заліку.

«5,9 Вт/кг у 2017 році — це був рівень суперзірки! Зараз, щоб просто бути в грі, треба видавати майже на цілий ват на кілограм більше. Це абсолютне божевілля. Моє покоління на власні очі бачило, як цей розрив розростався. А нове покоління 20-річних хлопців уже спокійно показує 7 Вт/кг протягом 20 хвилин. Раніше, якщо ти показував 6 Вт/кг, ти був капітаном і претендентом на подіум. Тепер із такими цифрами ти просто товариш по команді, який возить бачки».

Коментуючи успіхи 19-річного французького феномена Поля Сейшаса, який зараз реально бореться за подіум на фінальному тижні Туру, Баргіль назвав його радше винятком, ніж правилом, і застеріг від завищених очікувань: «Поль — винятковий талант, але я вважаю, що такі результати не мали б бути можливими до 20-21 року. Жорсткіші вікові ліміти могли б зменшити цей феномен. Бо поки Поль чудово справляється з тиском, я особисто знаю чимало інших молодих талантів, які просто вигорають ущент. Ми всією пресою швидко ідеалізуємо одного успішного хлопця, але за його спиною багато хто просто падає обличчям у багнюку від виснаження. І ми занадто мало про це говоримо».

Найбільш тривожна частина його інтерв'ю стосувалася прямого зв'язку між нелюдським рівнем конкуренції та потенційним поверненням масового допінгу серед юніорів: «Усі навколо постійно пліткують, що серед професіоналів знову є допінг. Але мій головний страх у тому, що тепер молодь намагатиметься стати профі саме через допінг, бо інакше пробитися неможливо. І я щиро боюся за їхнє майбутнє». Баргіль наголошує, що це перетворюється на серйозну суспільну проблему: сучасні юніори заради контракту кидають школу в 15-16 років, відрізаючи себе від нормального життя. «Їхнє коло спілкування — це виключно велоспорт. Якщо їхнє тіло зламається або кар'єра раптово зупиниться, на що їм спиратися в цьому житті?» — риторично запитує ветеран.